Накладання хрестного знамення ( 1 частина )

 Церква - єдине місце, де людина найбільш наближена до Бога. В нії зберігається вся святість, чистота цього світу. І неважливо, чи то мечеть, чи звичайна капличка.
Відповідно, в церкві потрібно правильно поводитися: не розмовляти, спокійно стояти, слухати проповіді священника, спів хору, Святе Євангіліє... Але дуже важливо, як людина хреститься.
Особисто я поділяю людей на декілька типів: ті, хто хрестяться зі смиренням у серці і ті, хто хрестяться, бо так треба.
Мені розповідали такий цікавий випадок: один чоловік східного віросповідання вирішив одружитися на православній християнці. Ця жінка вмовила свого нареченого прийняти Православ'я. Вони разом пішли до церкви і священник порадив чоловіку прийти у неділю на літургію. Той, в свою чергу, так і зробив. В ніч з неділі на понеділок чоловіку наснився дивний сон. Наче б то його захопили злі духи, але не змогли його забрати. На наступний день наречені пішли до священника і розповіли про сон. Той, спитав у чоловіка, що він робив напередодні у церкві. Наречений сказав, що він просто стояв слухав і... один раз перехрестився. "Саме це не дозволило злим духам заволодіти тобою", - відповів священник.
Хрест, який ми накладаємо на себе повинен бути щирим, з вірою і любов'ю до Господа.Це потрібно робити обережно, некваплячись.
Ця проблема, на мою думку, настільки заполонила нас, що навіть деякі священники, яких я бачила, неправильно хрестяться. Це просто жахає!
Мені інколи здається, що людина, яка вперше заходить до храму більш смиренно хреститься, ніж та, яка ходить до церкви ще з дитинства. Бо повинен існувати страх Божий в кожному з нас.
Хрестне знамення - це наш оберіг від усіх недуг, від злих сил. Це підсилення нашої молитви. Це великий дар, коли людина відчуває, освітлення, очищення своєї душі після щирої молитви, яка починається і завершується хрестом.
Взагалі, хрест - це початок і кінець  в усьому.
Хрест - це реальна сила. Ним звершувались і звершуються багато чудес. Але непоборною зброєю і  всепереможною силою хрест стає лише за умови віри і благоговіння. „Хрест  не робить чудес у вашому житті. Чому? -  запитує  святий  праведний  Йоан Кронштадтський і сам же дає відповідь: - Через невір’я ваше”.
Надіваючи на груди натільний хрест чи осіняючи себе хресним знаменням, ми, християни, свідчимо про те, що готові нести хрест без нарікань, смиренно, добровільно, з радістю, бо любимо Христа і хочемо спів страждати з Ним, заради Нього. Без віри і благоговіння не можна осіняти себе чи інших хресним знаменням.

Сімейне життя священника

Сімейне життя  священника повинно завжди бути підкріплене молитвою : потрібно пам’ятати , що ти є прикладом для інших людей , які тебе оточують , тому треба жити по Заповідями Хрестовим . Звичайно , що не тільки бути священником у храмі , а й вдома і на вулиці , де б я не був . Це , звичайно , зобов’язує до постійної уваги  ,  контролю  над собою . До того ж , ти маєш нести світло святого Євангіліє  в світ і не лише своїми словами , а й вчинками . Звичайно , що в особистому житті також потрібно бути з Богом : намагатися всі свої справи вирішувати з Божого благословення .  Особисто я вирішую свої проблеми  з Божою допомогою і намагаюся в міру своїх духовних сил завжди у Господа просити благословення і насамперед , щоб була Його Свята воля.
Часто ми хочемо одного ,але воно не потрібно нам насправді , тому у Божій молитві треба  просити , щоб на все сходила воля Божа , бо Бог сам знає ,як краще . Тому треба старатися ,щоб більше Господь діяв у моєму житті , бо коли я сам дію ( без Божої помочі ) відчувається , що щось не так ,а коли ти віддаєш себе на волю Божу , дійсно відчуваєш допомогу , що сходить з небес.
Взагалі , які б ми не були обізнані і розумні ми повинні все одно просити Божої помочі , бо без Господа ми не можемо нічого робити .
Щодо дітей , то особисто в своїй сім’ї я намагаюся прищеплювати  ще змалку любов до Бога : ранкова і вечірня молитва , щоб була сімейна , Акафісти , ходимо на Богослужіння  разом . Таким чином  , Господь наповнює дитину чистотою і спокоєм , стає краще  і легше виховувати  , коли бачиш , вона сама до Бога тягнеться .
Тож , не треба чекати поки діти доростуть  до певного віку  , потрібно змалечку починати водити до храму , щоб вона ще з юного віку наповнювалася духом любові .
А взагалі , так як скоро Великдень , хочеться побажати , щоб світло Христового Воскресіння донеслось у душі ваші , наповнених радістю і миром , спокоєм .Тож , хай в це свято і в подальшому житті ви матимете духовне здоров’я  , Боже благословення у всіх починаннях і благих років життя .
                                                                       О.Василій
                                                                      

Кохання...Коли воно приходить?

Кохання … Коли воно приходить?
     Статистика свідчить ,що юнаки до 25 років вважають , що кохання приходить до кожного з них у їхньому віці , а дівчата – протилежної думки . Мовляв , люди не обирають ,коли закохуватися , кохання приходить несподівано .
    Люди поділяються на три типи: ті , що не вірять у кохання взагалі , ті ,що думають , що воно приходить у зрілому віці і ті , що гадають , що  справжня любов  « не обирає часу « .
    Насправді ,люди ,які ніколи не кохали – нещасні , не жили по справжньому . Найчастіше , це замкнута  для всіх , невпевнена людина , яка боїться змін . Відповідно ,не про біологічне , соціальне , духовне продовження себе вона не думає .
   Зовсім по іншому гадають соціально – адаптовані , впевнені , пунктуаційні реалісти . Зазвичай,такі люди приділяють увагу суто  їхнім інтересам . Спочатку , вони впевнено та стійко облаштовуються в суспільстві , а потім таку ж свою другу половинку  ,хоча в цьому випадку краще було б знайти собі повну протилежність…
   А ось справжні романтики та імпульсивні люди пропагандують кохання у будь – якому віці . З першого боку , це абсурдно , адже не можливо по справжньому закохатись , коли ви наприклад ,ще в підгузках , але все ж таки ,частково  є сенсу цьому . Інколи зустрічаються виняткові випадки , коли , наприклад , « вони разом з 16 років » , або « в 14 вона зрозуміла , що кохає його « - це все досить дивно , але так романтично . Частіше всього « юне кохання « вважають оманливим , адже підліток живе емоціями , а не розумом . І для того , щоб виявити щирість цього почуття , потрібно просто почекати невеликий відрізок часу і поговорити з цією людиною щиросердечно  , якщо це дійсно кохання – ви зрозумієте .
Якщо це буде нерозділене кохання до кінця життя , то такі люди перетворюються на перший тип ( ті , що не вірять в кохання ) . Це жахливо , адже гірше подавленої людини нічого не існує.
Взагалі то , кожна людина має право кохати і бути коханою , але лише одиниці на повну використовують цей шанс , тож не бійтеся кохати .